Хмельницький нацiональний унiверситет |
Техноекологія |
Лабораторна робота: Визначення вмісту пароподібних забруднюючих речовин у повітрі |
Теоретичні відомості
Лабораторну роботу з визначення вмісту пароподібних забруднюючих речовин у повітрі виконують з використанням газоаналізатора УГ-2, будова та принцип дії якого наведені в попередній лабораторній роботі. Особливістю методики проведення даної роботи є послідовне виконання вже знайомих етапів, але з урахуванням специфіки вимірювання та розрахунку концентрації пароподібних забруднювачів (в даному випадку – аміаку). Перед початком роботи індикаторні трубки необхідно витримують 30 хв. Для доведення її температури до температури навколишнього середовища. Перевіряють герметичність повітрязабірного пристрою УГ-2 таким чином: стискують сильфон штоком до верхнього отвору на об’ємі 400 см3 і фіксують це положення фіксатором. Трубку гумову перегинають і стискують. Відводять фіксатор і після початкового ривка штока, його відпускають. Повітрязабірний пристрій УТ-2 вважають герметичним, якщо протягом (10±2) хв. Не спостерігається помітного переміщення штока. Для визначення концентрації пари відчиняють кришку повітрязабірного пристрою УГ-2 і перевіряють відповідність номера штоку повітрязабірного пристрою 9 для аміаку – 200 см3. Індикатору трубку звільняють від герметизуючих ковпачків, уникаючи при цьому засмічення герметизуючим матеріалом. Постукуючи стрижнем по стінкам трубки, перевіряють її ущільнення і, якщо при цьому між стовпчиком порошку і тампоном утворився просвіт, його усувають натисканням стрижня на тампон. Приєднують індикаторну трубку до гумової трубки повітрязабірного пристрою і розташовують у місці вимірювання. При наявності в аналізованому повітрі парів, що заважають визначенню, їх уловлюють фільтруючим патроном, який приєднують за допомогою гумової трубки до індикаторної трубки вузьким кінцем в стик. Вимірювання треба починати не пізніше 1 хв. Після розгерметизації трубок. Натискуючи однією рукою на головку штока, іншою відводять фіксатор. Як тільки шток починає рухатися, фіксатор відпускають і включають секундомір. Коли фіксатор ввійде в нижнє заглиблення канавки штока, буде чути клацання, але просмоктування повітря ще продовжується. При просмоктуванні заданого обсягу повітря, тривалість руху штока повинна бути в межах, зазначених на етикетці вимірювальної шкали для газу, що визначається. Індикаторний порошок після впливу пари, що визначається, змінює забарвлення. Концентрацію пари знаходять, порівнюючи нижню межу стовпчика забарвленого порошку індикаторної трубки з нульовою відміткою вимірювальної шкали етикетки. Цифра на шкалі, що збігається з верхньою межею забарвленого стовпчика порошку, показує концентрацію пари, що визначається. При розмитості межі розділу кольорів прошарків вихідного й індикаторного порошку, відлік концентрації пари, що визначається, проводять по нижній і верхній частинам межі. За результат виміру приймають середнє значення. Після закінчення роботи патрон від`єднують від індикаторної трубки, негайно закривають заглушками і вкладають на зберігання в ексикатор з кальцієм хлористим. Виміри проводять не менше 2…3 разів, щоразу використовуючи нову трубку. За результат виміру приймають середнє арифметичне значення. Результат вимірювання концентрації пари, що визначається, приводять до нормальних умов (СН): температура - 293°К, атмосферний тиск - 760 мм рт. Ст., відносна вологість - 60%. Концентрація за нормальних умов (мг/м3) визначається за формулою (1): (1) де Ct,f,Р – результат виміру концентрації пари, що визначається, при температурі навколишнього повітря - t °С, відносній вологості f, % і атмосферному тиску Р, кПа, мг/м3; К – поправочний коефіцієнт, що враховує вплив температури навколишнього повітря на показання індикаторних трубок. При визначенні концентрації аміаку поправочний коефіцієнт знаходять за графіком (рисунок 1).
Рисунок 1 – Графік поправочних коефіцієнтів |
|