Хмельницький нацiональний унiверситет |
Бiологiя |
Лабораторна робота: Вивчення властивостей органічних речовин |
Теоретичні відомості Ліпіди — це низькомолекулярні речовини з гідрофобними властивостями. Разом з білками і вуглеводами це основні компоненти всіх видів клітин. У різних органах і тканинах вміст ліпідів неоднаковий. Особливо багато їх у нервовій тканині, серці, печінці, нирках, крові, насінні і плодах деяких рослин. За хімічною будовою ліпіди досить різноманітні. До їхнього складу входять вищі жирні кислоти, спирти, альдегіди, азотисті основи, амінокислоти, аміноспирти, вуглеводи, фосфорна кислота та ін. Між цими сполуками можуть утворюватися зв'язки: ефірні, складноефірні, глікозидні, амідні, фосфоефірні тощо. Класифікація ліпідів дуже важка через складність будови молекул цих речовин ( їхню різноманітність). На сьогодні всі ліпіди прийнято поділяти на нейтральні (жири) і фосфоліпіди. Нейтральні ліпіди — це похідні вищих жирних кислот і триатомного спирту гліцерину. Як і вуглеводи, жири використовуються як джерело енергії: при розщепленні одного грама жиру виділяється 38,9 кДж енергії. Підшкірний жир відіграє важливу теплоізоляційну роль для багатьох тварин. У тварин, які впадають у сплячку, жири забезпечують організм необхідною енергією, оскільки поживні речовини ззовні в цей час не надходять. Жири складають запас поживних речовин і в насінні багатьох рослин. Фосфоліпіди — найбільша частина ліпідів, які входять до складу мембран. Якщо в середньому на ліпіди припадає 40 % сухої маси мембран, то з них 80 % — на фосфоліпіди. Звідси ясно, що основні функції мембран (регулювання проникності різних речовин і клітинного вмісту, функціонування іонних насосів, сприйняття, оброблення і передача всередину клітини інформації з її поверхні, імунна відповідь, синтез білків і багато іншого) здійснюються за участю фосфоліпідів (див. Рис. Мозаїчна модель клітинної мембрани). Ліпіди не розчинні у воді і добре розчинні в органічних розчинниках (бензин, ефір тощо). Самі ліпіди є розчинником для деяких вітамінів. Вуглеводи у великій кількості містяться в рослинних клітинах. У деяких плодах, насінні, бульбах кількість їх іноді досягає 90 %. У тваринних клітинах вуглеводів значно менше —до 5 %. Прості вуглеводи називаються моносахаридами, складні — полісахаридами. З моносахаридів у організмах зустрічаються пентози (мають 5 атомів вуглецю) і гексози (6 атомів вуглецю). Серед пентоз найбільш важливі рибоза (складова частина РНК) і дезоксирибоза (складова частина ДНК). Серед гексоз — глюкоза і фруктоза. Вони містяться в багатьох плодах і в меду та зумовлюють солодкий смак їх. Глюкоза є і в крові людини (близько 0,12 %). Цей вуглевод — основний енергетичний матеріал обміну речовин для всіх клітин. Полісахариди утворюються в процесі полімеризації двох або кількох моносахаридів. Серед дисахаридів найбільш поширені сахароза (складається із молекул глюкози і фруктози) і лактоза, або молочний цукор (складається із молекул глюкози і галактози). З полімерів у природі найчастіше зустрічаються крохмаль, целюлоза (клітковина; у рослин) і глікоген (у тварин). Загальна формула їх- (С6Н10О5) n, а мономером цих полісахаридів є глюкоза. Наприклад, кожна молекула клітковини (целюлози) утворена ланцюгом із 150—200 молекул глюкози. Вуглеводи — своєрідне «паливо» для живої клітини: окиснюючись, вони вивільняють хімічну енергію (1 г — 17,6 кДж), яка витрачається клітиною на всі процеси життєдіяльності. У рослин вуглеводи виконують ї будівельні функції: з них утворюються оболонки клітин. |
|